Середа, 13 листопада, 2019



Шах королю

Опозиційні сили нарощують потенціал, а влада втрачає останні крихти довіри

Минулого тижня соціологічна група «Рейтинг» оприлюднила результати опитування, які засвідчили низку дуже цікавих тенденцій у рейтингах і політичних сил, і політиків. Перша й найважливіша — сукупні рейтинги парламентських партій суттєво перевищують рейтинги тих політсил, які нині представляють владу. Друга — не менш важлива: у другому турі ймовірних президентських виборів Віктор Янукович програє майже кожному з нинішніх опозиційних лідерів. Але питання в тім, наскільки нинішні результати можна вважати стійкими.

Молодим у нас — дорогу

Своє дослідження група «Рейтинг» проводила впродовж 22—28 лютого цього року. Було опитано дві тисячі респондентів.

Загалом, якби парламентські вибори відбулися наприкінці лютого 2013 ро­ку, то перемогу здобула б Партія регіонів, за яку проголосували б 28,2% виборців. На другому місці — «Батьківщина» з 22%. За партію УДАР віддали б голоси 20,4%, за «Свободу» — 13,5%, за КПУ — 10%.

Якщо порівнювати з результатами попередніх опитувань, то бачимо, що сукупна підтримка опозиційних партій («Батьківщини», УДАРу та «Свободи») збільшилася з 50 до 56%, тоді як сукупна підтримка партій, які формують більшість у парламенті (Партії регіонів і КПУ), зменшилася з 43 до 38%. Цікаво також те, що зростають рейтинги лише «нових» парламентських партій — УДАРу та «Свободи», тоді як «старі» (не лише провладні, а й «Батьківщина») знижуються.

Експерти сходяться на думці, що такі результати зарано називати тенденціями: йдеться радше про ситуативний результат, хоч і цілком логічний. Зокрема, якщо мова про владу, то рейтинги не можуть зростати в умовах відсутності обіцяного «покращення». В опозиції ситуація краща: останніми місяцями тільки вона демонструє якийсь результат, нехай навіть ідеться про банальне блокування трибуни.

«Про тверду тенденцію зможемо говорити лише тоді, коли такі показники повторяться в кількох опитуваннях, проведених хоча б упродовж трьох місяців, — коментує «Газеті» політолог Сергій Таран. — Для того ж, щоб ця тенденція стала міцнішою, потрібно два чинники. Перший — дуже чиста моральна позиція всіх опозиційних сил, доброчесна поведінка і в парламенті, і за його межами. Другий фактор — відсутність якісних змін з боку влади».

За словами політолога, влада навряд чи здатна нині на якісну роботу, яка поліпшуватиме їхній рейтинг. «Ну хіба що віддадуть Росії газову трубу, зменшать ціни на газ і почнуть роздавати гроші через соціальні подачки. Інших кроків, навіть теоретичних, з боку влади, які могли б змінити тенденцію, не бачу», — іронізує експерт.

Щодо опозиції, то С. Таран акцентує на необхідності позапарламентської роботи. Мова про створення системної мережі, здатної працювати: осередки на місцях, на підприємствах, серед студентства, незалежних профспілок тощо. Фактично йдеться про формування мережі спротиву.

Натомість провідний експерт політико-правових програм Центру ім. Разумкова Віктор Замятін називає оприлюднені результати нестабільними й припускає, що вже найближчі заміри громадської думки будуть іншими.  «Це великою мірою залежить від того, наскільки парламентські партійні діячі демонструватимуть, що готові не лише говорити, а й діяти в інтересах громади та суспільства. І хоча в опозиціонерів недостатньо голосів для ухвалення законів, вони можуть, наприклад, продемонструвати інтерес до суспільства», — каже Віктор Замятін.

«Срібло» — у Віталія Кличка

Не менш цікаві результати демонструє «Рейтинг» і в питанні особистих рейтингів лідерів партій — майбутніх кандидатів у президенти. Перше місце наразі посідає Вік­тор Янукович — за нього проголосували б 25,1% тих опитаних, які взяли б участь у виборах. А от на другій сходинці несподівано опинився Віталій Кличко з рейтингом 15,1%, що обігнав навіть Юлію Тимошенко, в якої 13,9%. В Олега Тягнибока — 7,9%, у Петра Симоненка — 7,7%, а в Арсенія Яценюка — 7,4%.

Однак ситуація різко міняється, якщо вилучити Ю. Тимошенко зі списку кандидатів у президенти. Рейтинг В. Януковича залишається без змін, але трішки зростають показники Віталія Кличка — до 16,8%. І стрімко збільшується рейтинг А. Яценюка — до 15,1%. На один відсоток зростає також підтримка Олега Тягнибока.

Але мова лише про перший тур. У другому ж Вікторові Януковичу не вдасться зберегти лідерські позиції: за соціологічними результатами, в другому турі він може програти майже кожному з опозиційних лідерів. Отож, якби вибори президента України відбулися наприкінці лютого 2013-го й до другого туру потрапили В. Янукович і В. Кличко, то 30,2% опитаних (серед тих, які мають намір голосувати) підтримали б чинного гаранта, а 49% — лідера партії УДАР, 11,6% не підтримали б жодного і 9,2% не визначилися.

Якби в другий тур вийшли В. Янукович і А. Яценюк, то 33% опитаних підтримали б чинного главу держави, 40% — лідера партії «Батьківщини», 18,4% не підтримали б жодного і 8,6% не визначилися щодо свого вибору.

Якби до другого туру потрапили В. Янукович і Ю. Тимошенко, то 33,2% опитаних підтримали б чинного президента, 36,4% — екс-прем’єра, 22,4% не підтримали б жодного і 8% не визначилися.

Якби в другий тур вийшли В. Янукович і О. Тягнибок, то 33,5% опитаних підтримали б чинного главу держави, 32,3% — лідера «Свободи», 23,4% не підтримали б жодного і 10,8% не визначилися щодо свого вибору. Тобто наразі Олег Тягнибок — єдиний опозиціонер, який гіпотетично програє Вікторові Федоровичу, однак експерти вважають: це лише «поки що».

По суті, «рейтинги другого туру» продемонстрували суттєве зростання популярності В. Кличка (з 37 до 49%) й О. Тягнибока (з 24 до 32%). Також додав А. Яценюк (з 38 до 40%).

Для політологів суттєве збільшення персонального рейтингу Віталія Кличка не стало несподіванкою. «Рейтинг В. Кличка є логічним, тому що його електоральна база є регіонально розмаїтішою, аніж в інших. Іншими словами, Віталія Кличка можуть підтримати і на Заході, і на Сході, і це — мабуть, основний чинник, який зумовив цей рейтинг», — вважає Сергій Таран.

Для того, щоб утримати цей результат, лідерові УДАРу треба дуже мало. «Для Кличка не стільки важливо щось робити, скільки важливо не робити дурниць», — додає політолог.

Своєю чергою, Віктор Замятін нагадує, що суспільство нині демонструє запит на нові обличчя, тож покладає певні сподівання на нову політичну силу, якою, власне, є УДАР. «Але нарощування суспільної підтримки залежатиме від поведінки самого політика. Думаю,що Кличкові нині видали лише аванс, — зазначає експерт. — Але я не стверджуватиму, що Віталій не має шансу стати одним із провідних кандидатів на посаду президента, як і не казатиму, що він буде єдиним претендентом».

Наша гра — наші правила?

Питання єдиного опозиційного кандидата на президентських виборах насправді є доволі болючим: про персональний інтерес кожного з опозиційних лідерів не говорив хіба що лінивий. Здавалося б, результати соціологічних опитувань мали б поставити крапку в цьому питанні, але, як з’ясувалося, проблема набагато глибша.

«Нині не постає питання, чи здатен Кличко чи хтось інший стати за три роки лідером, — пояснює Сергій Таран. — В Україні на часі інше питання: хто з лідерів здатен реально виграти у В. Януковича на виборах, радикально змінити політичну ситуацію та припинити деградацію. Так, нині перемогти чинного президента можуть і Кличко, і Тимошенко, і Яценюк, і Тягнибок… Але з одним уточненням: якщо вибори відбудуться і пройдуть чесно. Проте до цього уточнення маю багато питань. Мені здається, тепер В. Янукович (а йому відступати нікуди) мінятиме правила гри. І саме в тих умовах зміни правил гри виявлятимуться справжні якості кожного з кандидатів-претендентів на те, щоб перемогти Віктора Федоровича. І коли я кажу про того лідера, який може виграти в Януковича, то не маю на увазі того, хто математично здобуває перемогу, а того, хто зможе організувати опозиційно налаштованих виборців саме в умовах змін правил гри».

Причому правила гри мінятимуть доволі жорстко. Якщо мова про парламентські вибори, то нині найпопулярнішою є ідея запровадження виборів лише за мажоритарною системою — тільки в таких умовах партія влади має шанси на перемогу, тож, доки змін до закону не внесуть, навряд чи влада зважиться на дочасні вибори. Щодо президентських виборів, то варіантів безліч. «Це можуть бути і зміни стосовно вибору президента в парламенті, і зміна Конституції, і перенесення виборів, й організація виборів в один тур. Тому не думаю, що 2015 року нас очікують такі спокійні вибори, які ми нині прораховуємо, зокрема, за допомогою соціологічних опитувань», — підсумовує Сергій Таран.

http://www.gazeta.lviv.ua/politic/2013/03/16/9263

 

Новини

  • 1
  • 2
  • 3
  • 4

Архів новин

2019
листопада
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930 
Мiжнародний Iнститут Демократiй © 2012
Сайт виготовлено в компанії SolTech